Костенко І.А.
Начальник сектору розгляду звернень громадян
Державного підприємства «Український інститут
промислової власності»
ПРО РОЗРІЗНЯЛЬНУ ЗДАТНІСТЬ ТОРГОВЕЛЬНОЇ МАРКИ
У наш час торговельні марки надійно увійшли в повсякденне життя кожної людини. На ринку різноманітних товарів і послуг споживач орієнтується саме на торговельну марку. Торговельні марки дозволяють виробниками вирізнити свої товари або послуги серед інших і дати можливість споживачам за цими зовнішніми позначеннями відрізнити товари цих виробників від тих, які виготовляють чи продають інші виробники.
Призначення торговельної марки полягає в тому, щоб індивідуалізувати товар на ринку, відмежувати його від аналогічних товарів інших виробників.
Стаття 1 Закону України «Про охорону знаків для товарів та послуг» (далі – Закон) визначає торговельну марку як позначення, за яким товари і послуги одних осіб відрізняються від товарів і послуг інших осіб. Схоже визначення подається й у статті 492 Цивільного Кодексу України, де вказано, що торговельна марка – будь-яке позначення або будь-яка комбінація позначень, які придатні для відрізнення товарів (послуг), що виробляються (надаються) однією особою, від товарів (послуг), що виробляються (надаються) іншими особами.
Традиційно в якості визначальної функції торговельної марки виділяється відрізняльна або індивідуалізуюча. Якої б форми торговельна марка не набувала, її загальна функція полягає в тому, щоб дати можливість відрізнити конкретну компанію, послугу чи продукцію від конкуруючих компаній, послуг чи продукції, тобто зробити їх легко розпізнаваними. Для виконання торговельною маркою відрізняльної функції необхідно, щоб відповідному позначенню були притаманні високі розпізнавальні властивості.
Розрізняльний характер торговельної марки розглядається по відношенню до товарів, у зв’язку з якими вона зареєстрована чи буде зареєстрована в майбутньому.
Згідно з частиною 2 статті 6 Закону не можуть одержати правову охорону позначення, які не мають розрізняльної здатності. Це положення перегукується з Паризькою конвенцією про охорону промислової власності, де закріплено, що заявнику може бути відмовлено в реєстрації, якщо марка позбавлена яких-небудь відмінних ознак або є суто описовою чи складається з родового найменування.
Слід зазначити, що в законодавстві багатьох країн, у тому числі й України, вказується, використання яких символів позбавляє торговельну марку розрізняльної здатності й відповідно не дає змоги цій марці виконувати функції засобу відрізнення.
Відповідно до пункту 4.3.1.3 Правил складання, подання та розгляду заявки на видачу свідоцтва України на знак для товарів і послуг (далі – Правила) під час перевірки позначення, заявленого на реєстрацію як знак, на предмет наявності підстав для відмови в наданні правової охорони відповідно до пункту 2 статті 6 Закону встановлюється, чи не є позначення таким, що, зокрема, не має розрізняльної здатності.
Пунктом 4.3.1.4 встановлено, що до позначень, які не мають розрізняльної здатності, належать:
- позначення, які складаються лише з однієї літери, цифри, лінії, простої геометричної фігури, що не мають характерного графічного виконання;
- реалістичні зображення товарів, якщо вони заявляються на реєстрацію як знак для позначення цих товарів;
- тривимірні об’єкти, форма яких обумовлена виключно функціональним призначенням, якщо такий об’єкт заявляється як знак;
- загальновживані скорочення;
- позначення, які тривалий час використовувались в Україні кількома виробниками як знаки для товарів, що мають спільну якість або інші характеристики, і втратили розрізняльну здатність як індивідуальні знаки щодо таких товарів.
Торговельна марка визнається такою, що не має розрізняльної здатності, якщо вона складається із звичайного словесного позначення й не має необхідного ступеня оригінальності. До таких позначень належать надзвичайно прості, повсякденні найменування, які є загальновживаними та не придатні для того, щоб відігравати роль спеціального розрізняльного засобу.
Більше того, якщо певний правоволоділець торговельної марки отримає право на перевагу у використанні вказаних слів, то він стане монополістом слів, необхідних й іншим для характеристики своїх товарів.
У Великому тлумачному словнику сучасної української мови подаються такі визначення:
- "Розрізняльний, -а, -е, який є ознакою відмінності між ким-, чим- небудь";
- "Розрізняти, -яю, -яєш і розрізнювати, -юю, -юєш, недок., розрізни-ти, -ню, -ниш, док., перех. і без додатка. 1. Сприймати, розпізнавати що-небудь органами відчуттів. // Визначати, відрізняти за якимись ознаками. 2. Встановлювати за певними особливостями, відмінностями, характерними рисами різницю між чим-небудь";
- "Здатний, -а, -е. 1. на що, до чого і з інфін. Який може, уміє здійснювати, виконувати, робити що-небудь, поводити себе певним чином. // Для кого і до чого, придатний для кого-, до чого-небудь, на щось, годящий. 2. Який має здібності; обдарований";
- "Здатність, -ності, ж. 1. Властивість за знач. здатний 1. 2. рідко".
Отже, враховуючи тлумачення складових відповідного словосполучення, «розрізняльну здатність» взагалі можна визначити як властивість чогось бути придатним до відрізнення за якимись ознаками відмітності, до встановлення відмінності між чим-небудь за певними особливостями чи характерними рисами.
З цього можна зробити висновок, що зміст торговельної марки повинен мати незалежний, довільний характер по відношенню до об’єкта маркування, сприйматися як вигаданий символ, який не відображає товарної природи виробів, тобто притаманних їм якостей і властивостей. Тільки в такому разі торговельна марка може здійснювати розрізняльну функцію, виділяти товар серед маси аналогічних, яким притаманні такі самі споживчі якості.
Як відомо, усім однорідним товарам властиві аналогічні чи схожі споживчі якості. Марка, у якій відображаються такі властивості, не здатна належним чином індивідуалізувати товар. Опис самого об’єкта маркування, що є загальним для товарів, які випускаються чи продаються різними підприємствами, не може мати розрізняльної сили й стати об’єктом виключних прав. Позначення такого роду не повинні бути монополізовані, оскільки відповідні марки становлять об’єктивну характеристику товару й не здатні його індивідуалізувати.
Проте у випадку, коли заявленому позначенню не притаманна розрізняльна здатність з моменту створення, йому відповідно до статті 6-quinquis (с) Паризької конвенції про охорону промислової власності, може бути надана правова охорона за умови, що надані заявником матеріали підтверджуватимуть факт набуття заявленим позначенням розрізняльної здатності внаслідок його використання до дати подання заявки.
Довести набуття розрізняльної здатності заявленого позначення заявник може, надавши відповідні матеріали до закладу експертизи.
У випадку отримання негативного рішення заявник може його оскаржити шляхом подання відповідного запиту до Апеляційної палати Державної служби інтелектуальної власності України (далі – Апеляційна палата).
Так, Апеляційною палатою розглядалося заперечення проти рішення про відмову в реєстрації об’ємного знака для товарів і послуг, що являє собою реалістичне зображення кухонної поролонової гумки. Підставою для відмови в наданні правової охорони було те, що позначення не має розрізняльної здатності, оскільки відображає лише форму, обумовлену необхідністю отримання певного технічного результату, притаманного господарським засобам, а саме поролоновим гумкам з хвилястою поверхнею. Хвиляста поверхня забезпечує покращення піноутворення та підвищує якість миття посуду, раковин і кухонних меблів: очищення поверхонь відбувається значно ефективніше й швидше.
Апелянт звернув увагу колегії на те, що знак може одержати правову охорону, набувши індивідуальність через використання, і зазначив, що саме завдяки такій хвилястій поверхні ці товари набули розрізняльної здатності в якості оригінальної торговельної марки, оскільки протягом тривалого часу (з 2006 року) виключно апелянт виготовляє й розповсюджує на ринку України губки, які мають вказану відмітну ознаку. Заявлена хвиляста форма губки є оригінальною, створена виключно для надання товару – губці побутовій –власної індивідуальності.
За результатами розгляду матеріалів справи колегією Апеляційної палати було встановлено, що губки з хвилястою поверхнею на ринку України розповсюджується низкою компаній, мають спільну якість (виготовлені з поролону), певну характеристику (хвилясту поверхню) і тому втратили розрізняльну здатність як індивідуальні знаки щодо відповідних товарів.
Такі губки однакові за формою й відрізняються за розмірами, реалізуються в упаковках, на які нанесений знак відповідного підприємства. Так само здійснюється й рекламування відповідних товарів.
Заявлене на реєстрацію об’ємне позначення, що являє собою форму побутової губки, заявлене саме для товару губка побутова.
Спираючись на визначення поняття «знак» та на основну функцію знака – відрізняти товари і послуги одних осіб від товарів і послуг інших осіб, – ураховуючи специфіку такого виду знака, як об’ємний знак, а також за результатом всебічного розгляду наданих апелянтом документів і матеріалів колегія Апеляційної палати дійшла висновку про те, що заявлене позначення не є оригінальним настільки, щоб споживач сприймав його саме як знак для товарів певного виробника й не має таких індивідуальних ознак, завдяки яким споживач зможе відрізнити товар – губка побутова – підприємства заявника від таких самих товарів інших осіб.
За результатами розгляду заперечення колегія Апеляційної палати вирішила, що заявлене об’ємне позначення не відповідає умовам надання правової охорони, оскільки на нього поширюються підстави для відмови, встановлені пунктом 2 статті 6 Закону.