Відповідно до [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] правова охорона не поширюється на (а) хірургічні чи (б) терапевтичні способи лікування людини або тварини, (в) способи діагностики організму людини або тварини. Дія цього положення не поширюється на продукти (речовини або композиції), що застосовуються в діагностиці або лікуванні.

Складність у застосуванні цих виключень із правової охорони на етапі експертизи заявок на винаходи та корисні моделі та врахуванні їх заявниками на етапі прийняття рішення щодо доцільності подання заявки на об’єкт, який дотичний до вище зазначених об’єктів, спричинена тим, що ці виключення вперше набули чинності з 16.08.2020 і натепер в Україні немає практики оспорювання випадків застосування цих виключень до Апеляційної палати чи судовому порядку [1, ч. 1 ст. 24]. Чинні підзаконні акти [2; 3] та методичні рекомендації [4] не містять визначень відповідних термінів та понять, а також детальних пояснень щодо визначення меж цих виключень за [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6].

Реалізація цих правових норм вимагає правильного їх розуміння, з'ясування дійсного змісту, смислу. Не з'ясувавши смислу норми, не можна її застосовувати.

Смисл правової норми відтворений у словах, з яких складається ця норма. Однак, слова не завжди можуть точно передати той смисл, який законодавець вклав у відповідну норму. Окремі слова можуть мати кілька значень, або у правовій нормі вжиті слова, яким у житті надається інше значення, ніж передбачав законодавець.

Зокрема, термін «терапія» застосовується у вузькому та широкому значеннях. У вузькому значенні цей термін охоплює тільки консервативне лікування, як протиставлення хірургічному лікуванню. У широкому сенсі поняття «терапія» і «лікування» — синоніми. Тобто терапію у широкому значенні можна розглядати як систему будь-яких заходів, дій (включно із хірургічними), спрямованих на відновлення здоров'я, попередження ускладнень захворювання та усунення обтяжливих для хворого проявів хвороби [5, С. 100-101].

За одним визначенням термін «хірургія» застосовується до способів лікування хвороб та травм оперативними методами [6, С. 214]. Хірургічна операція (оперативне втручання) – безкровна або кривава дія на органи і тканини, яка здійснюється фізичними (механічними) засобами з діагностичною або лікувальною метою. А) Криваві операції – містять у своєму складі будь-які за обсягом розсічення, проколи або порушення цілісності тканин організму. Б) Безкровні операції – не потребують розсічення тканин або проникнення в них (вправлення вивиху) [7, С. 15]. Таким чином, за цими визначеннями звичайна ін'єкція, яка повсюдно використовується у терапевтичних відділеннях лікарень або, навіть, самими людьми вдома, є невеликою хірургічною операцією, однак в такому плані не сприймається ні лікарями ні пацієнтами. У той же час за цим визначенням найскладніші методи пластичної і естетичної хірургії формально не підпадають під зазначені визначення, оскільки здійснюються з іншою метою (поліпшення зовнішнього вигляду) ніж діагностичною або лікувальною, але сприймаються як хірургічні і фахівцями [8], і громадськістю.

У такій ситуації для з’ясування смислу, який законодавець вклав у зазначені вище виключення, безсумнівно необхідно дослідити документи, які стосувались прийняття відповідного закону, яким ця правова норма [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] була запроваджена в Україні.

У [9] зазначено про те, що метою прийняття Закону [10] було забезпечення виконання зобов’язань України у сфері європейської інтеграції в частині узгодження вимог чинного законодавства України щодо охорони прав на винаходи і корисні моделі із правом Європейського Союзу. З цією метою, було запропоновано і прийнято розширений перелік об’єктів технологій, на які не поширюється правова охорона, зокрема, шляхом включення до цього переліку зазначеної правової норми [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6]. У [11] зазначено про те, що проект Закону [10] в частині визначення переліку об’єктів, які не можуть одержати правову охорону, не суперечить статтям 52, 53 Європейської патентної конвенції [12].

Відповідно до [12, фrt. 53(с)]: «European patents shall not be granted in respect of: (c) methods for treatment of the human or animal body by surgery or therapy and diagnostic methods practised on the human or animal body; this provision shall not apply to products, in particular substances or compositions, for use in any of these methods», або в авторському перекладі на українську мову: «Європейські патенти не надаються щодо: (c) методів лікування тіла людини або тварини шляхом хірургічного втручання або терапії та діагностичних методів, що застосовуються на тілі людини або тварини; це положення не поширюється на продукти, зокрема речовини або композиції, для використання в будь-якому з цих методів».

Таким чином, ні автори правової норми [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6], ні Комітет Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом не вбачали відмінності в суті цієї норми в Україні від суті відповідної норми [12, фrt. 53(с)] у Європейському Союзі та не зважали на певні лінгвістичні відмінності у викладенні цих норм.

На відміну від України зазначена правова норма [12, фrt. 53(с)] у Європейському Союзі застосовується багато років і має широку базу тлумачень термінів та детальних роз’яснень щодо визначення меж її застосування, зокрема у [13] та багатьох рішеннях Апеляційної ради (Boards of Appeal) та рішеннях Розширеної апеляційна ради (Enlarged Board of Appeal) Європейського патентного відомства (ЄПВ). У такій ситуації є цілком виправданим та юридично обґрунтованим використання [13] та інших джерел щодо практики та теорії правозастосування норми [12, фrt. 53(с)] Європейським патентним відомством для встановлення суті та меж застосування аналогічної норми [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] при експертизі винаходів та корисних моделей ДП «Український інститут інтелектуальної власності» (Укрпатент) при виконанні функцій Національного органу інтелектуальної власності (НОІВ). Викладені нижче міркування базуються на зазначених вище джерелах ЄПВ.

ЗАГАЛЬНІ ПІДХОДИ ЩОДО ВИКЛЮЧЕНЬ

Виключення з правової охорони за [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] стосуються способів лікування людини або тварини або способів діагностики організму людини або тварини. Закон не містить жодних положень, які встановлюють відмінність у ставленні до способів лікування/діагностики людини та тварини. Спільним між людиною і твариною є те що і перша і друга є істотою. За визначеннями: «ІСТОТА» - живий організм; людина, тварина [14]; «ОРГАНІЗМ» - будь-яке живе тіло, істота [15].

Таким чином, винятки, передбачені [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6], обмежуються способами лікування шляхом оперативного або терапевтичного (консервативного) впливу на живе тіло людини або тварини та діагностичними методами, що застосовуються на живому тілі людини або тварин. Звідси випливає, що інші способи впливу на живих людей або тварин (наприклад, лікування овець з метою сприяння росту, поліпшення якості баранини або збільшення виходу вовни) або інші методи вимірювання або запису характеристик тіла людини або тварини підлягають патентуванню, за умови, що такі методи мають технічний, а не виключно біологічний характер. Наприклад, заявка, що стосується об’єкту, ознаки якого у формулі стосуються суто косметичної обробки людини з метою покращення виключно зовнішнього вигляду шляхом введення хімічного продукту, вважається прийнятною. Проте об’єкт щодо косметичного лікування (оперативного або консервативного впливу на живе тіло спрямований на відновлення здоров'я, попередження ускладнень захворювання та усунення обтяжливих для хворого проявів хвороби) не підлягає патентуванню (див. нижче).

Щоб бути виключеним з правової охорони, лікувальний або діагностичний спосіб має бути фактично проведений на живому тілі людини або тварини. Таким чином, спосіб, застосовуваний на тілі мертвої людини або тварини, не може бути виключений з правової охорони згідно із [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6]. Обробка тканин або рідин тіла після їх видалення з тіла людини або тварини або діагностичні методи, застосовані до них, не виключаються з патентоспроможності, доки ці тканини або рідини не повертаються в те саме тіло. Таким чином, не виключається з правової охорони обробка крові для зберігання в банку крові або діагностичне дослідження зразків крові, тоді як обробка крові за допомогою діалізу з поверненням крові в той же організм має бути виключена.

Важливо враховувати те, що

- на відміну від об’єкту, який не відповідає поняттю "винахід (корисна модель)" і зазначений у [1, абз. 15-20 ч. 3 ст. 6], який виключається з патентоспроможності лише в тому випадку, якщо заявлений як самостійний об’єкт,

- відповідно до [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] спосіб виключається із правової охорони, якщо він включає принаймні одну ознаку, що визначає фізичну активність або дію, що є етапом методу лікування людського або тваринного тіла шляхом оперативного або терапевтичного (консервативного) впливу. У цьому випадку те, що пункт формули містить інші ознаки, які стосуються технічних об’єктів, які не є способами лікування або діагностики людини або тварини, юридично не має відношення до застосування [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6].

Дія положення [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] щодо способів лікування та діагностики не поширюється на продукти (речовини або композиції), що застосовуються в діагностиці або лікуванні. Таким чином, можна отримати патенти на хірургічні, терапевтичні або діагностичні інструменти або апарати для використання в таких методах. Виготовлення протезів або штучних кінцівок може бути запатентовано. Наприклад, може бути запатентовано спосіб виготовлення устілок для корекції постави або спосіб виготовлення протеза. В обох випадках зняття відбитка накладки або зліпка кукси, на якій встановлений протез, явно не має хірургічного характеру. Крім того, устілки, а також протез виготовляються поза тілом. Однак спосіб виготовлення ендопротеза поза тілом, але який вимагає проведення хірургічного етапу для вимірювання, має бути виключений з патентоспроможності відповідно до [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6].

ПІДХОДИ ЩОДО ВИКЛЮЧЕННЯ ХІРУРГІЧНИХ СПОСОБІВ ЛІКУВАННЯ ЛЮДИНИ АБО ТВАРИНИ

Значення терміну «хірургічний спосіб лікування» не слід тлумачити як обмежуване хірургічними методами, що переслідують лікувальну (терапевтичну) мету. Відповідно, терміни «оперативний метод», «хірургічне/оперативне втручання», «операція» визначають природу лікування, а не його мету. Так, наприклад, відповідно до [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] виключається з патентоспроможності спосіб лікування хірургічним шляхом в косметичних цілях або для перенесення ембріонів, а також хірургічне лікування в терапевтичних цілях. Термін «хірургічний спосіб лікування» також охоплює втручання, що проводяться на структурі організму за допомогою консервативних («закритих, неінвазивних») процедур, таких як репозиція та вправлення вивиху, або оперативні (інвазивні) процедури з використанням інструментів.

Причина включення до Закону винятку [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] полягає в тому, щоб дозволити медичним і ветеринарним лікарям використовувати свої навички та знання найкращих доступних методів лікування для досягнення максимальної користі для своїх пацієнтів, не обмежуючись будь-яким занепокоєнням, що деякі способи лікування можуть бути запатентовані.

Таким чином, будь-яке визначення терміну «хірургічний спосіб лікування» повинно охоплювати вид втручань, які становлять основу діяльності медичної професії, тобто тип втручань, для яких особи, що їх виконують, спеціально підготовлені та за які вони несуть особливу відповідальність.

Виняток [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] поширюється на значні фізичні втручання на тілі людини або тварини, які вимагають професійної медичної кваліфікації і які тягнуть за собою значний ризик для здоров’я, навіть якщо вони здійснюються з необхідною професійною майстерністю. Ризик для здоров’я повинен бути пов’язаний із способом введення, а не лише з агентом як таким. Прикладами виключених з правової охорони методів хірургічного лікування є введення контрастної речовини в серце, катетеризація та ендоскопія.

Інвазивні методи рутинного характеру, які виконуються на некритичних частинах тіла і зазвичай виконуються в немедичному, комерційному середовищі, не виключаються з правової охорони. Вони включають, наприклад, татуювання, пірсинг, видалення волосся оптичним випромінюванням та механічний чи фізичний пілинг шкіри.

Подібні міркування стосуються рутинних втручань у медичній сфері. Таким чином, некритичні методи, що передбачають лише незначне втручання і не мають істотних ризиків для здоров’я, якщо їх проводять з необхідною обережністю та вмінням, не підпадають під дію виключення [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6]. Таке більш вузьке розуміння виключення все ще захищає медичну професію від зазначених вище проблем. Прикладом є метод ретракції борозни зуба (розширення ясенної кишені (зубоясенної борозенки) для отримання тимчасового доступу до ділянок зуба, що розміщені в ній) з використанням пасти та ковпачка для виготовлення відбитка зуба для виготовлення зубної коронки: можливе пошкодження обмежується поверхневим епітелієм, єдині ризики є поверхнева кровотеча і запалення, які швидко загоюються, і специфічна професійна підготовка, необхідна для виконання методу, мінімальна.

Проте необхідна медична кваліфікація та ризик для здоров’я не можуть бути єдиними критеріями, за якими можна визначити, що заявлений метод насправді є «хірургічний спосіб лікування» у розумінні [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6]. Інші критерії, такі як ступінь інвазивності або складність проведеної операції, також можуть визначити, що фізичне втручання в організм людини або тварини є таким способом.

Виключення за [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] застосовується до багатоетапних методів, які включають або охоплюють принаймні один хірургічний етап, як зазначено було вище. Об’єкт, що не підлягає патентуванню, має бути вилучений із обсягу формули. Це можна зробити за допомогою негативних ознак, або пропустивши хірургічний етап у формулюванні заявленого об’єкта у формулі. Однак загальна патентоспроможність зміненої формули винаходу залежатиме від її відповідності іншим вимогам Закону, які оцінюються в кожному окремому випадку, зокрема відповідності формули винаходу вимогам [1, ч. 8 ст. 12].

Якщо формула щодо хірургічного способу є відкритою для заперечень згідно зі [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6], це також стосується відповідної формули винаходу, спрямованої на хірургічний метод із використанням комп’ютера. Іншими словами, хірургічні методи, які виключені із правової охорони відповідно до [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] не уникають виключення лише за допомогою використання комп’ютерних пристроїв та програм.

Нарешті, варто повторити те, що при тлумаченні обсягу виключення за [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] не слід робити різниці між людьми та тваринами.

ПІДХОДИ ЩОДО ВИКЛЮЧЕННЯ ТЕРАПЕВТИЧНИХ СПОСОБІВ ЛІКУВАННЯ ЛЮДИНИ АБО ТВАРИНИ

Терапія передбачає лікування захворювання або порушення функціонування організму та охоплює профілактичне лікування, наприклад, імунізацію проти певної хвороби. Він стосується повернення організму з патологічного стану до його нормального, здорового стану або запобігання патологічному стану. Якщо метод спрямований на лікування тіла людини або тварини, що знаходиться в нормальному, здоровому стані і, навіть якщо він відчуває певний дискомфорт, не має ймовірності розвитку патологічного стану через дискомфорт, надання полегшення від дискомфорту не є терапією. Наприклад, охолодження тварини в умовах спекотної погоди не виліковує і не зменшує симптоми будь-яких розладів або збоїв в організмі тварини, а також не зменшує ймовірність зараження будь-яким розладом або несправністю, оскільки такого розладу або збою зазвичай не виникає, якщо тварина не була охолоджена. Іншим прикладом є видалення зубного нальоту, тобто профілактичне чищення зубів не стосується терапії.

Метод для терапевтичних цілей, що стосується функціонування апарату, пов'язаного з живим тілом людини або тварини, не виключається з патентоспроможності, якщо не існує функціонального зв'язку між етапами, пов'язаними з апаратом, і терапевтичним впливом апарату на організм. Наприклад, метод вимірювання потоку невеликих кількостей інсуліну, навіть якщо він використовується в імплантованому пристрої для контрольованого введення, автоматично не виключається з патентоспроможності згідно із [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6], доки немає функціонального зв’язку між заявленим способом і конкретним дозування цього препарату, яке забезпечує певний особливий терапевтичний ефект [13, 16].

Оскільки клінічні випробування мають терапевтичний аспект для людей, які їх проходять, виключення відповідно до [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] застосовується, якщо формула включає етап, що стосується методу лікування людського тіла шляхом терапії.

Виключення за [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] застосовується до багатоетапних методів, які включають або охоплюють принаймні один терапевтичний етап подібно до того, як про це будо зазначено вище стосовно багатоетапних методів, які включають або охоплюють принаймні один хірургічний етап.

Якщо формула на спосіб, спрямований на терапію, є відкритим для заперечень відповідно до [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6], це також стосується відповідної формули спрямованої на комп'ютерний терапевтичний метод. Наприклад, виключається з правової охорони спосіб визначення рівнів тиску в дихальних шляхах, за яким отримують множину даних про концентрацію CO₂ у газі, який видихає пацієнт, комп’ютерну обробку цих даних та зміну тиску в дихальних шляхах апарата штучної вентиляції легень на основі цієї обробки даних таким чином, щоб відбувалося відкриття альвеол або перерозтягнення легенів, або стан відкритого легеню або закриття альвеол, тобто відбувався певний терапевтичний ефект [13, 17]. Таким чином, у цьому відношенні застосовуються ті самі зауваження, що й, щодо комп’ютерних хірургічних методів.

ПІДХОДИ ЩОДО ВИКЛЮЧЕННЯ СПОСОБІВ ДІАГНОСТИКИ ОРГАНІЗМУ ЛЮДИНИ АБО ТВАРИНИ

Способи діагностики організму людини або тварини також не охоплюють всі методи, пов’язані з діагностикою. Як зазначалось вище термін «організм людини або тварини» необхідно розуміти, як живе тіло людини або тварини. Діагностичний процес полягає у розпізнаванні захворювання або особливого фізіологічного стану і включає цілеспрямоване медичне обстеження, тлумачення отриманих результатів та їх узагальнення у вигляді встановленого діагнозу [18].

З огляду на вищезазначене для того, щоб визначити, чи спрямована формула на спосіб діагностики в розумінні [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] і, таким чином, заявлений об’єкт виключений з правової охорони, має бути встановлено, що всі необхідні фази діагностичного процесу включені до формули [13, 19].

Формула повинна включати всі наступні етапи:

(i) етап обстеження, включаючи збір даних,

(ii) порівняння цих даних зі стандартними значеннями,

(iii) виявлення будь-якого суттєвого відхилення, при порівнянні,

(iv) віднесення відхилення до конкретної клінічної картини, тобто дедуктивного медичного або ветеринарного рішення (діагностика з лікувальною метою stricto sensu (у вузькому сенсі)).

Якщо ознаки, що відносяться до будь-якої з цих етапів, відсутні і є суттєвими для визначення винаходу (корисної моделі), ці ознаки повинні бути включені в незалежний пункт формули. Наприклад, якщо дедуктивний медичний або ветеринарний етап прийняття рішення однозначно випливає із заявки в цілому, він повинний бути включений як істотна ознака в незалежний пункт формули винаходу. Іншими словами, якщо неминучим результатом перших трьох етапів такого способу є конкретний діагноз з лікувальною метою, що дозволяє віднести відхилення до певної клінічної картини, етап прийняття рішення повинний бути включений до самостійного пункту формули з метою виконання вимог [1, ч. 8 ст. 12].

Необхідно належним чином враховувати етапи, які можна вважати розкритими у формулі неявно: наприклад, етапи, пов’язані з порівнянням даних зі стандартними значеннями (етап (ii)), можуть означати виявлення значного відхилення (етап (iii) [20]. Етап дедуктивного медичного або ветеринарного рішення (iv), тобто «діагностика з лікувальною метою stricto sensu», є визначенням природи медичного або ветеринарно-медичного стану, призначеного для виявлення або встановлення патології. При цьому, ідентифікація основного захворювання не потрібна [21].

Крім того, із присутності у формулюванні виключення за [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6] терміну «діагностика організму», спосіб розглядається лише як спосіб діагностики у розумінні [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6], і, таким чином, виключається з правової охорони, якщо всі етапи способу технічного характеру (тобто, ті, які здійснюються за допомогою технічних засобів), що належать до попередніх етапів, які є визначальними для постановки діагнозу, тобто фази (i)-(iii), задовольняють критерію "застосовані на живому тілі (організмі) людини або тварини".

Однак етапи (ii) та (iii), які полягають у порівнянні даних, зібраних на етапі обстеження, зі стандартними значеннями та знаходженні значного відхилення в результаті порівняння, як правило, не підпадають під цей критерій, оскільки ці дії переважно мають нетехнічний (інтелектуальний) характер і зазвичай не застосовуються на тілі людини або тварин. Таким чином, у більшості випадків лише етап (i), який відноситься до етапу обстеження і включає збір даних, насправді може мати технічний характер у тому значенні, що обстеження здійснюється за допомогою технічних засобів, і, таким чином, стосується критерію «на живому тілі (організмі) людини або тварини» [20, 22, 23].

При визначенні діагностичного характеру заявленого способу необхідно враховувати лише етапи, що безпосередньо стосуються етапів (i)-(iv). Додаткові, підготовчі або проміжні етапи, які можуть бути введені в заявлений спосіб, не мають відношення до цього питання [20, 22, 23]. Наприклад, підготовчі етапи, які стосуються налаштування або підготовки пристрою, за допомогою якого буде здійснюватися збір даних, можуть включатися в пункт формули винаходу щодо способу. Однак ці додаткові ознаки не є частиною жодної з фаз (i)-(iii), які є визначальними для встановлення діагнозу. Аналогічно, обробка даних за допомогою автоматизованого пристрою насправді не є частиною етапу обстеження, яка включає збір даних, але вона є результатом наступного кроку, проміжного між збором даних і порівнянням зібраних даних зі стандартними значеннями. Тому, питання про те, чи такі додаткові етапи мають технічний характер та чи застосовуються вони на тілі людини або тварини, не мають значення для оцінки того, чи є заявлений спосіб діагностичним способом, який підпадає під положення про виключення [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6].

Щоб визначити, чи відповідає етап способу, який має технічний характер, критерію «використання на живому тілі (організмі) людини або тварини», необхідно з’ясувати, чи має місце взаємодія технічних засобів з тілом людини чи тварини. Тип або інтенсивність взаємодії не є вирішальними: цей критерій виконується, якщо виконання відповідного кроку методу вимагає присутності тіла. Прямий фізичний контакт технічного засобу з тілом не потрібен.

Причому, медичний або ветеринарний лікар не зобов’язаний брати участь у процедурі ні через присутність, ні через загальну відповідальність.

Якщо всі вищезазначені критерії задовольняються, то в заявці визначається спосіб діагностики, який застосовується на тілі людини або тварини, і має бути висунуто заперечення за [1, абз. 6 ч. 3 ст. 6].

Відповідно, способи простого отримання інформації (даних, фізичних величин) від живого тіла (організма) людини або тварини (наприклад, рентгенівські дослідження, МРТ дослідження та вимірювання артеріального тиску) не виключаються з правової охорони відповідно до[1, абз. 6 ч. 3 ст. 6].

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Про охорону прав на винаходи і корисні моделі: Закон України від 15 грудня 1993 року № 3687-XII у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо створення національного органу інтелектуальної власності» від 16 червня 2020 року № 703-IX// База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/3687-12/ed20201014#Text (дата звернення: 24.11.2021).
2. Правила складання і подання заявки на винахід та заявки на корисну модель, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України від 22.01.2001 № 22, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 27.02.2001 р. за № 173/5364 (редакція від 25.07.2011) // База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=z0173-01&new=1#Text (дата звернення: 22.10.2020).
3. Порядок сплати зборів за дії, пов'язані з охороною прав на об'єкти інтелектуальної власності, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.12.2004 р. № 1716 (редакція від 14.11.2019) // База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?page=1&nreg=1716-2004-%EF&new=1#Text (дата звернення: 24.11.2021).
4. Методичні рекомендації з окремих питань проведення експертизи заявки на винахід (корисну модель), затверджені наказом Державного підприємства «Український інститут промислової власності» від 07.04.2014 № 91, схвалені рішенням Колегії Державної служби інтелектуальної власності України від 18.03.2014 р.. URL: https://ukrpatent.org/i_upload/file/metod-rekom-vynakhid-2017.pdf (дата звернення: 24.11.2021).
5. Малая медицинская энциклопедия: в 6-ти т. Гл. ред. В. И. Покровский. — М. Большая Российская энциклопедия — Т. 3. Лабиринтит — Нефротический синдром. 1992, С. 100, 101.
6. Малая медицинская энциклопедия: в. 6-ти т. РАМН. Гл. ред. В. И. Покровский, — М., «Медицина», 1996 г., — Т. 6. Токсины—Ящур. 1996, C. 214.
7. Хірургія. Том 1 / За ред. Я.С. Березницького, М.П. Захараша, В.Г. Мішалова, В.А. Шидловського. - Дніпропетровськ: РВА «Дніпро-VAL», 2007, С. 15.
8. Пластична хірургія: підручник / Е.Я. Фісталь, В.Г. Мішалов, Г.Є. Самойленко та ін.; за ред. Е.Я. Фісталя. – К.: ВСВ «Медицина», 2010.
9. Пояснювальна записка до проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо реформи патентного законодавства)» від 11.10.2019 // База даних «Законодавство України». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/ webproc34?id=&pf3511=67064&pf35401=505091 (дата звернення: 24.14.2021).
10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформи патентного законодавства: Закон України від 21 липня 2020 року № 816-IX // База даних «Законодавство України». URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/816-20/conv#Text (дата звернення: 24.11.2021).
11. ВИСНОВОК Комітету Верховної Ради України з питань інтеграції України з Європейським Союзом щодо проекту Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо реформи патентного законодавства)» (реєстр. № 2259 від 11.10.2019 р., Р.Підласа, Р. Стефанчук) від 05.02.2020 \\ База даних «Законодавство України». URL: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511= 67064&pf35401=520006 (дата звернення: 24.11.2021).
12. Convention on the Grant of European Patents (European Patent Convention) of 5 October 1973 as revised by the Act revising Article 63 EPC of 17 December 1991 and the Act revising the EPC of 29 November 2000 // Європейське патентне відомство. URL: https://www.epo.org/law-practice/legal-texts/html/epc/2020/e/ma1.html (дата звернення: 24.11.2021).
13. Guidelines for Examination in the European Patent Office, March 2021. Part G – Patentability. Chapter II – Inventions. 4. Exceptions to patentability. 4.2 Surgery, therapy and diagnostic methods. URL: https://www.epo.org/law-practice/legal-texts/html/guidelines/e/g_ii_4_2.htm (дата звернення: 24.11.2021).
14. Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 52. URL: http://sum.in.ua/p/4/52/1. (дата звернення: 24.11.2021).
15. Словник української мови: в 11 томах. — Том 5, 1974. — Стор. 739. URL: http://sum.in.ua/p/5/739/2 (дата звернення: 24.11.2021).
16. T0245/87 (Flow measurement) of 25.9.1987. Decision of the Boards of Appeal of the European patent Office. URL: https://www.epo.org/law-practice/case-law-appeals/recent/t870245ep1.html (дата звернення: 24.11.2021).
17. T1680/08 () of 8.6.2011. Decision of the Boards of Appeal of the European patent Office. URL: https://www.epo.org/law-practice/case-law-appeals/recent/t081680eu1.html.
18. 18. Малая медицинская энциклопедия: в 6-ти т. АМН СССР. Гл. ред. В. И. Покровский. — М. Советская энциклопедия. — Т. 2. Грудь — Кюммеля болезнь. 1992, С. 89.
19. G0001/04 (Diagnostic methods) of 16.12.2005. Decision of the Enlarged Board of Appeal of the European patent Office. URL: https://www.epo.org/law-practice/case-law-appeals/recent/g040001ex1.html (дата звернення: 24.11.2021).
20. T1197/02 () of 12.7.2006. Decision of the Boards of Appeal of the European patent Office. URL: https://www.epo.org/law-practice/case-law-appeals/recent/t021197eu1.html (дата звернення: 01.12.2021).
21. T 0125/02 () of 23.5.2006. Decision of the Boards of Appeal of the European patent Office. URL: https://www.epo.org/law-practice/case-law-appeals/recent/t020125eu1.html (дата звернення: 01.12.2021).
22. T 0143/04 () of 12.9.2006. Decision of the Boards of Appeal of the European patent Office. URL: https://www.epo.org/law-practice/case-law-appeals/recent/t040143eu1.html (дата звернення: 01.12.2021).
23. T 1016/10 () of 11.4.2014. Decision of the Boards of Appeal of the European patent Office. URL: https://www.epo.org/law-practice/case-law-appeals/recent/t101016eu1.html (дата звернення: 01.12.2021).